ТРИДЦЯТЬ П’ЯТІ РОКОВИНИ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ

 Летить лелека над Чорнобилем,

Нікому діток не несе…

Ліна Костенко

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1 год 23 хв 40 с, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум’я. Почався новий відлік українського часу. Болісний… Гіркий… Печальний...

Цей трагічний день назавжди змінив історію Чорнобильської АЕС, сколихнув увесь світ та змінив ставлення до використання мирного атома. Цей день змінив долі сотень тисяч людей. Цей день – 35 років тому…

Чорнобиль... Раніше це слово асоціювалося зі спокоєм і красою, а тепер – зі смертю, скаліченими долями, з табличками біля криниць: «Пити воду заборонено!», «Радіація!».

26 квітня – День Чорнобильської трагедії і Міжнародний день пам'яті жертв радіаційних аварій та катастроф – був запроваджений у вересні 2003 року. Аварія на ЧАЕС світовим співтовариством визнана найбільшою техногенною катастрофою в історії людства.

Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. У результаті аварії стався викид величезної кількості радіоактивних речовин з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.

А на квітучий українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, до якого не можна підходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити. І навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.

На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживають у забрудненій зоні, з них – вісімсот тисяч дітей. Смерть понад 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.

Радіація — невидимий і тому підступний ворог усього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу. Як відомо, і зараз у зоні відчуження проживають люди. Їх дуже мало. Та все ж – живуть.

Людині властиво забувати події минулого. Навіть найбільші катаклізми згодом притупляються в її пам’яті, особливо коли відбувається зміна поколінь. Але в цьому випадку сумна подія, що трапилася 26 КВІТНЯ 1986 РОКУ, — це не тільки минувшина, а й сьогоднішнє та прийдешнє.

Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних зі скорботним часом ядерного апокаліпсису. Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго будемо чути її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям. «Мирний атом» став для України і прилеглих земель смертельним ворогом. Збитки від аварії на ЧАЕС доведеться відшкодувати ще дуже довго...

У щирій подяці доземно схиляємо голови перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу. ВІЧНА ШАНА