Школа - це не тільки
стіни. Насамперед, це – дух, пам’ять, традиції, наступність поколінь. Це
педагоги: і ті, хто щодня переступають поріг, сіючи зерна доброго, розумного,
вічного, і ті, кого вже немає сьогодні, але завжди живуть вони у пам’яті учнів,
колег, і вчителі – пенсіонери, для яких найвища нагорода в житті – успіхи
колишніх вихованців, їхні щирі слова подяки на традиційному вечорі зустрічі
шкільних друзів, де впізнають вони один одного, незважаючи на сивину, за
блиском завжди молодих очей.
У Чорнушовицькому НВК навчається 106 учнів, 48 учнів початкової ланки (з них -23 дівчат та 25
- хлопців) та 58 учнів середньої ланки
з яких - 22 дівчат та 36 – хлопців.
Працює:
- 5 вчителів з «вищою категорією»,
- 3 вчителя з «І категорією»,
- 2 вчителя з «ІІ категорією»,
- 5 вчителів із кваліфікацією «спеціаліст»,
- 3 вчителя мають «вищий посадовий оклад»,
- 7 вчителів зі званням «старший учитель».
У 1937 році школа виглядала так:в центрі села був побудований будинок,який
складався з чотирьох кімнат:двох класних,учительської та коридору. Приміщення
було огороджено плотом,поблизу текла невеличка річка. Школа була українською з
польською мовою навчання. У 1937-1938 роках директором школи стала Софія
Ярушова,в цей час активно діяла і польська школа,приміщення якої стояло на
доброму підсипі,місцевість називалася « Під садом”. Директором був Ян Івановський,який жив
біля школи і вів господарство. У 1939 році польську школу ліквідовано,будинок з часом розібрали люди. У
1940 році приміщенням школи слугувала Балюкова хата (поляк Балюк залишив хату і
виїхав на батьківщину). Директором української школи став вчитель-історик
Штернфінкель – єврей за походженням).Під час німецької окупації фільваркова
хата пана Маєвського була зайнята під приміщення школи. В 1948 році початкову
школу перебудовано на Народний дім і
тому не залишилося жодного приміщення для школи. Діти навчалися у Тарасівській
початковій школі. Згодом Чорнушовицькі діти продовжували навчання в хаті
Шеремети Олексія.
Теперішню школу почали будувати у 1935 році. План школи склав інженер
Магеровський, а займався будівництвом Шеремета О.І., люди били камінь і так
започаткувалося будівництво нинішньої школи. Під час польської та німецької
окупації робота сповільнилася, майже припинилася. Закінчилося будівництво після
війни.
У 1950 році директором школи став Ковальчук Степан, потім - Кондрук Іванна, у
1952 році - Каньовський Михайло Павлович, який найдовше працював директором.
Наступний директор - Каньовський Павло Михайлович, далі - Дикий Володимир
Іванович, Ферштей Василь Васильович, у 1985-1987 р.р. - Васьків Ігор
Михайлович, 1987-1995р.р.-Щурко Мирон Васильович, 1995-1998 р.р. - Кіт Володимир
Васильович.
З 1998 року директором школи є Гнатів Михайло Іванович, під
керівництвом якого належна увага приділяється навчально-виховному процесу та
національно-патріотичному вихованню.
Завдяки педагогу-організатору та учителю музичного мистецтва Гуньці Євгену Євстаховичу у школі виховується
талановито-співуча молодь, наші учні неодноразово здобували призові місця у
районних та обласних пісенних конкурсах.
Гордістю нашої школи є пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку, який було
відкрито 24 серпня 2000 року. Ініціаторами спорудження пам’ятника виступили
тодішній сільський голова Григорій Гуль, священики Орест Чекан та Михайло
Моравський.
Дирекція школи, вчителі, батьки та учні щиро вдячні депутату Верховної Ради України
Дубневичу Богдану Васильовичу за неодноразову допомогу та підтримку.
Немає коментарів:
Дописати коментар